Чому ми не застосовуємо терапію глутатіоном у поєднанні з озоно-кисневою терапією

Порівняння IV-GSH та OOT

Внутрішньовенне введення глутатіону (IV-GSH) призводить до нефізіологічного підвищення рівня глутатіону в плазмі крові. Це може спричинити редукційний стрес.,  стан, при якому організм переповнюється редуктивними речовинами. Замість захисту це може мати шкідливий вплив на мітохондрії та імунну систему.

Озонотерапія (ООТ) діє зовсім інакше. Замість безпосереднього введення антиоксидантів, ООТ стимулює організм до самостійного вироблення глутатіону. Це відбувається шляхом активації природних сигнальних шляхів, таких як система Nrf2/Keap1/ARE, яка спонукає клітини до відновлення та захисту. Крім того, ООТ також сприяє відновленню судинної стінки (ендотелію) і підвищує доступність оксиду азоту (NO), що сприятливо впливає на кровообіг і клітинну комунікацію.

Механістична модель показує, що система GSH/GSSG має лише невелику частку в загальному терапевтичному ефекті OOT, менше 10 % у дорослих і приблизно 2 % у літніх людей. Найбільший внесок роблять адаптивні біологічні шляхи, які допомагають організму саморегулюватися.

Модельні розрахунки також показують, що озонотерапія призводить до швидкого і майже повного одужання протягом шести місяців, тоді як IV-GSH вже на ранній стадії досягає плато з обмеженим подальшим прогресом.

Дослідники дійшли висновку, що терапії, спрямовані на окисно-відновні процеси, не повинні бути спрямовані виключно на досягнення максимального антиоксидантного ефекту. Як надмірна окислювальна, так і надмірна відновлювальна активність можуть бути шкідливими. Ключ до успіху полягає у відновленні балансу та стимулюванні природної адаптаційної здатності організму.

У статті робиться висновок, що IV-глутатіон не просто порівняти або використовувати як еквівалент озонотерапії. OOT функціонує як системний біорегуляторний лікування, яке активує кілька біологічних шляхів, тоді як IV-GSH лише надає безпосередній антиоксидантний ефект без адаптивної реакції. Для клінічних і терапевтичних застосувань це означає, що лікарі повинні критично ставитися до антиоксидантних втручань: важливими є не тільки доза і безпека, але й, перш за все, те, чи стимулює лікування організм до самовідновлення, а не просто пригнічує окислювальний стрес.

Якщо вас зацікавила ця стаття, перегляньте її:

Сальваторе Кірумболо, Маріанно Франзіні, Джованні Річевуті, Луїджі Вальденассі,
Внутрішньовенний глутатіон не слід поєднувати з озоном як антиоксидантну терапію, Biomedicine & Pharmacotherapy, том 188, 2025, 118197, ISSN 0753-3322, https://doi.org/10.1016/j.biopha.2025.118197.